
Нові правила Швеції щодо обміну водійських посвідчень, запроваджені для боротьби з так званим «водійським туризмом», можуть мати наслідки не лише для тих, хто намагається обійти законодавство. Під загрозою опинилися й професійні водії, які багато років легально проживали та працювали в інших країнах Європейської економічної зони (ЄЕЗ). Один із таких випадків нині розглядає Адміністративний суд Швеції.
З 1 травня 2026 року в країні набули чинності нові правила обміну водійських посвідчень, виданих державами ЄЕЗ, на шведські права. Основна мета змін — запобігти ситуаціям, коли громадяни третіх країн отримують посвідчення водія в одній із країн ЄЕЗ, а потім використовують його для оформлення шведського посвідчення.
Втім, фахівці з дорожнього права вважають, що наслідки нововведень можуть виявитися значно ширшими, ніж передбачалося спочатку.
До внесення змін особа, яка мала чинне водійське посвідчення країни ЄЕЗ і постійно проживала у Швеції, зазвичай могла обміняти його на шведське. При цьому походження первинного посвідчення не мало вирішального значення. Наприклад, якщо водій спочатку отримав права в країні за межами ЄЕЗ, а згодом законно обміняв їх на посвідчення держави ЄЕЗ, шведські органи часто визнавали таке посвідчення для подальшого обміну.
Після 1 травня ситуація змінилася. Якщо посвідчення країни ЄЕЗ було видане в результаті обміну прав, отриманих у третій країні, для його подальшого обміну на шведські права тепер необхідно відповідати додатковим вимогам. Зокрема, водій повинен:
-
володіти посвідченням країни ЄЕЗ не менше п’яти років до переїзду до Швеції;
-
або скласти практичний іспит з водіння в країні ЄЕЗ ще до обміну посвідчення, виданого поза межами ЄЕЗ.
Саме друга вимога, на думку юристів, створює найбільше труднощів для багатьох професійних водіїв.
У реальному житті далеко не всі отримують посвідчення в іншій країні ЄЕЗ лише для подальшого переїзду до Швеції. Нерідко людина переїжджає до іншої європейської держави, кілька років там проживає, легально обмінює права, працює водієм вантажівки та здійснює міжнародні перевезення. Вона може бути включена до системи соціального страхування, мати професійну кваліфікацію водія (Код 95), проходити необхідні медичні огляди та професійні перевірки.
Саме така ситуація стала предметом спору одного з клієнтів юридичної компанії Trafikjuristerna.
За словами юристів, йдеться про досвідченого водія-міжнародника, який протягом багатьох років працював у сфері міжнародних перевезень. Народившись за межами ЄЕЗ, він згодом переїхав до однієї з країн економічної зони, прожив там кілька років і законно обміняв своє посвідчення на місцеве. Після цього він ще певний час працював професійним водієм вантажівки, а вже потім переїхав до Швеції.
Водій мав чинну професійну кваліфікацію (Код 95), яка відповідає шведській системі YKB, працював у транспортних компаніях країн ЄЕЗ, був застрахований у системі соціального забезпечення та регулярно здійснював міжнародні рейси на важких вантажівках. Крім того, він проходив медичні та психологічні обстеження, необхідні для допуску до роботи.
На думку юристів, такий випадок важко прирівняти до класичного «водійського туризму».
Додаткової складності справі надає той факт, що водій подав заяву на обмін посвідчення більш ніж за місяць до набуття чинності новими правилами — ще до 1 травня 2026 року. На той момент діяли попередні норми, які дозволяли йому розраховувати на позитивне рішення. Однак транспортне агентство не встигло розглянути заяву до зміни законодавства.
Коли розгляд відбувся вже після 1 травня, орган влади застосував нові правила та відмовив у обміні посвідчення. Таким чином виникло питання: чи справедливо застосовувати нові вимоги до заяв, поданих ще за старими правилами.
На практиці це може призвести до ситуацій, коли двоє водіїв із майже однаковими обставинами подають документи до зміни законодавства, але отримують різні результати лише через різний час розгляду справи.
Теоретично водій міг би повернутися до країни, де раніше отримав посвідчення, та продовжити його там. Однак європейська система видачі водійських прав базується на принципі звичайного місця проживання. Як правило, посвідчення повинно видаватися державою, де людина фактично мешкає.
Тому особа, яка постійно проживає у Швеції, не може просто поїхати до іншої країни та поновити права без дотримання вимог щодо проживання, зокрема правила 185 днів.
У результаті виникає парадоксальна ситуація: людина може продовжувати працювати та керувати вантажним транспортом у Швеції, але не мати можливості оформити місцеве посвідчення шляхом обміну. Для професійного водія це означає ризик втрати роботи та джерела доходу.
У Trafikjuristerna підкреслюють, що боротьба зі зловживаннями у сфері водійських посвідчень є необхідною, однак вона не повинна негативно впливати на добросовісних водіїв.
Ситуація, коли людина спеціально приїжджає до іншої країни лише для отримання або обміну прав, суттєво відрізняється від випадку водія, який роками проживав, працював і сплачував внески в іншій державі ЄЕЗ.
Юристи наголошують, що необхідно враховувати фактичні обставини кожної справи. Професійний водій, який:
-
кілька років проживав у країні ЄЕЗ;
-
офіційно працював там;
-
мав місцеве посвідчення водія;
-
був учасником системи соціального страхування;
-
володів професійною кваліфікацією (Код 95);
-
проходив медичні та професійні перевірки;
-
регулярно керував вантажними автомобілями,